В Україну Кортні Коупленд (Cortney Copeland) приїхала навесні цього року з Сакраменто (місто у США, столиця штату Каліфорнія). Каже, що поки молода, то хоче побачити світ, більше подорожувати і пізнавати інші культури. З Кортні я познайомився випадково, цікавлячись у соцмережах, скільки часу потрібно людині на вивчення іншої мови. І саме тоді мені порадили поспілкуватися з Кортні. «Так у нас в Черкасах є дівчина, американка, яка розмовляє українською краще за багатьох черкащан!» – записав Назарій Вівчарик для сайту Прочерк.

Кортні волонтерка Корпусу Миру США в Україні, яка приїхала до нас працювати у рамках проекту «Розвиток громад». Щороку кількість українських партнерів Корпусу Миру збільшується. Детальніше про її роботу в Черкасах, про враження від нашого міста, про Америку та Україну говоримо в кав’ярні в центрі міста, говоримо удвох, без перекладача. Хоч іще на початку Цього року Кортні і уявлення не мала, що поїде працювати в Україну. І про знання української мови тоді годі було говорити.

– Розкажіть, будь ласка, як ви потрапили в Черкаси? І що це за програма Корпусу Миру?

– Я цікавлюся громадським розвитком. Відповідно, подала заявку на участь у програмах Корпусу Миру США. Це незалежне неполітичне, нерелігійне і неприбуткове агентство виконавчої гілки Уряду Сполучених Штатів. Його було засновано Президентом США Джоном Кеннеді у 1961 році з метою зміцнення миру та дружби між людьми різних національностей і культур. Наразі Корпус Миру здійснює свою діяльність у понад 60 країнах світу – в Європі, Азії, Латинській Америці, Африці та Тихоокеанському регіоні. Йдеться про технічну допомогу шляхом втілення в життя програм у сфері освіти, розвитку громад, сприяння розвитку бізнесу, захисту довкілля, сільського господарства, охорони здоров’я та роботи з молоддю.

Подаючи заявку, я хотіла поїхати в Парагвай, Панаму. Мені подобається ця країна і я знаю іспанську, на якій там розмовляють. Але з Корпусу Миру мені надійшла відповідь з пропозицією поїхати в Україну. Я погодилася. В Україні волонтери Корпусу Миру працюють за трьома проектами: «Розвиток громад», «Викладання англійської мови як іноземної» та «Молодіжний розвиток». Всі проекти Корпусу Миру зареєстровані в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України як проекти технічної допомоги. Наразі в Україні працює понад 300 американських волонтерів Корпусу Миру, що робить Україну найбільшим представництвом Корпусу Миру у світі!

Приїхавши в Україну на початку року, у березні, я потрапила в Чернігів, де ми протягом 4 годин на день наполегливо вчили українську мову, знайомилися з культурою і побутом. Це були групові заняття. До цього я вже знала, що в Україні розмовляють українською, дивилася удома освітні ролики, слухала аудіо записи. Після трьох місяців вивчення мови нас розподілили по містах. Я поїхала в Черкаси. До слова, в Черкаській області є й інші волонтери Корпусу Миру.

– Скільки плануєте в нас працювати?

– Офіційний термін – два роки. Волонтер може достроково припинити свою діяльність через стан здоров’я або сімейні обставини, або подовжити термін свого перебування в Україні на кілька місяців за потреби і згоди приймаючої сторони.

– Ви працюєте за програмою «Розвиток громад». З якими організаціями співпрацюєте в Черкасах та що конкретно робите?

– Співпрацюю з Агенцією регіонального розвитку Черкаської області та організацією «Промолодь». Я визначаю якість роботи, розробляю стратегію планування, внутрішнє управління. Іншими словами, визначаю, як досягти успіху в роботі. А також перекладаю документи на англійську, допомагаю співпрацювати з донорськими організаціями. Працюємо над проектами дослідження розвитку громад. В Америці я працювала з молодіжними організаціями, займалася фандрейзингом, тобто, залученням коштів і інших ресурсів. У цьому контексті скажу, що дуже важливим є презентація вашої роботи для донорів. І в цьому сенсі багато американців дуже впевнені в собі. Можливо, навіть занадто. Бачу, що українцям інколи бракує такої впевненості.

– Ваші батьки також американці?

– Так, але моя бабуся ірландка, а дідусь поляк. Студенткою я жила в Ірландії. А в рамках навчання і як турист бувала в Англії, Франції, Італії, Угорщині, Австрії, Швеції, Ірані, Мексиці та Панамі. Також проводила час у Перу, де займалася громадським розвитком.

– А що ви вивчали?

– У 2015 році я захищала диплом магістра, пишучи роботу «Управління міжнародної освіти, публічна адміністрація». Вивчала також маркетинг, менеджмент, фінансову самостійність організацій. Взагалі, мені подобається дослідження. І в Америці після навчання я мала гарну роботу, але не хотілося залишатися на одному місці. Поки молода, хочу подорожувати, вивчати культури, жити в інших країнах, але не день-два, як турист, а можливо десь рік чи два. За цей час справді можна дізнатися про культуру країни, пізнати її.

– Що ви знали про Україну?

– Чула про вашу країну лиш негатив. Це те, що вона не була самостійною, а входила в СРСР, чула про Чорнобиль. Згодом ми довідалися про конфлікт у Криму. Тож трохи було страшнувато їхати. Але мені у вас сподобалося.

– Де вже встигли побувати?

– У ваші столиці, також у Львові, Івано-Франківську, Карпатах (у селі Верховина), Одесі. У вас у країні цікаво, є велике відчуття історії, вона тут дуже близько. Є згадки про Київську Русь, про Гетьманщину. Є постаменти, меморіали, люди це пам’ятають. В Америці, наприклад, Друга світова війна – це те, що десь дуже далеко. Також подобається ваша автентичність і тому дуже цікаво розглядати фото, які показують інші волонтери, які потрапили на роботу в села. Там своя культура, глибокі традиції. Я потрапила на свято Купала і це було дуже класно. На День міста була на святі в Долині троянд, дуже сподобалися українські танці. Я сама танцюю сальсу, інші танці, тому мені це було цікаво. До речі, ходжу у вільний час займатися в місцеву студію, що неподалік від мого дому.

– А де ви живете?

– Певний час жила у черкаській родині. Після адаптації вже сама орендувала житло. Взагалі, в Черкасах мені не важко жити, бо тут неможливо загубитися.

– Немає проблем з мовою?

– Звісно, тут не так багато людей, які володіють англійською. Та я вже досить добре знаю українську. До речі, інколи бувають цікаві ситуації. Багато місцевих розмовляють російською і хоч це чимось близькі мови, але насправді різні, бо мають багато різних слів. Інколи у продавців буває стрес, коли я розмовляю з ними українською, а вони у відповідь російською і я їх не розумію. Та комунікаційний бар’єр у мене існує, думаю, насамперед, через відсутність впевненості у спілкуванні з іноземцями. Я впевнена, що двоє люди можуть спілкуватися один з одним, навіть якщо вони не мають спільної мови. Бо справа не в мові спілкування, а в тому, чи ви налаштовані відкрито до людини, чи ні. Коли я розповідаю друзям про Україну, то акцентую на тому, що тут місцева мова – українська.

До речі, вчу в Черкасах зараз французьку, бо тут є американські волонтери, які викладають цю мову.

– Які наші страви сподобалися?

– Улюблена страва – це зелений борщ. Часто куштую вареники. Обожнюю ваш імбирний чай.

– Чи оплачується робота волонтерів в Україні?

Ні. Волонтери Корпусу Миру не мають права заробляти гроші. Для них робота в Україні – це служіння. Щомісяця Корпус Миру виплачує волонтерам мінімальну стипендію на базові потреби та покриває витрати на їхнє медичне обслуговування.

– Пропрацювавши певний час в Україні, що можете сказати про нашу країну?

– Це велика, цікава і динамічна країна. Так, можливо є певні незручності, але лякатися нічого. Хтось говорив мені про транспорт, але я подорожувала вже у плацкарті і нормально. Звісно, американці більше звикли до особистого простору. Мені, наприклад, інколи тротуари здаються завузькими, бо люди ходять надто близько до мене. Поряд з тим, у вас, як на мене, дешевше подорожувати. І я запрошую сюди своїх рідних і друзів, а насамперед маму, щоб показати їм Україну. Звісно, ваша країна має певну репутацію в світі. Але я бачу прагнення у багатьох молодих людей змінювати країну на краще. І мої колеги, з якими я працюю, хороші люди і також прагнуть змін. Я бачу тут багато надії і сподівань. І зараз цікавий час бути тут, бо це час змін. Україна мене надихає!

– Багато людей зараз виїздять за кордон у пошуках кращого життя…

– Я знаю про це. Але ж Черкаси гарне місто, поряд річка, ви знаходитеся в центрі країни. І я знаю багатьох людей, що борються тут за краще життя. За це їх треба поважати.

– Які плани по поверненню в Америку?

– Зараз я працюю і здобуваю досвід, який хочу використати в Сакраменто. Взагалі, для мене Черкаси чимось схожі з Сакраменто. Обидва міста зараз на шляху розвитку, обидва мають неподалік потужні центри, які притягують до себе більше коштів, які перетягують людей. У нас це Сан-Франциско, куди їде молодь. Також я трохи скучаю за своїми кіньми, у мене їх вдома двоє. Я дуже люблю кінний спорт і хотіла б побувати у вас на Жашківському кінно-спортивному комплексі.

– Як зустрінете Новий рік?

– Новий рік, мабуть, зустрічатиму в Чернігові, зі своїми друзями. Можливо, влаштуємо міжкультурний вечір, подібний до того, який вже проводила в Черкасах моя колега.

– Як запросити до себе волонтера Корпусу Миру з проекту «Розвиток громад»?

– Громадська організація або державна установа, яка зацікавлена у прийнятті волонтера впродовж двох років, має заповнити «Анкету для запрошення волонтера» та надіслати її в електронному виді керівнику проекту «Розвиток громад». Така організація або установа називається основною. Вона забезпечує необхідні умови для роботи та проживання волонтера в громаді. Основна організація визначає близько чотирьох партнерських організацій, з якими потенційно міг би співпрацювати волонтер. Коло партнерських організацій з часом може змінюватися в залежності від проектів, які волонтер буде реалізовувати в громаді.

Facebook Comments