Автор – Тарас Марусик, джерело – Радіо Свобода

Понад п’ять з половиною років українське суспільство боролося за скасування токсичного і не в правовий спосіб ухваленого закону «Про засади державної мовної політики» (так званий «мовний закон Ківалова-Колесніченка»). Значні колективні зусилля увінчалися перемогою здорового глузду і здорових українських сил. 28 лютого Конституційний суд України ухвалив рішення про неконституційність цього закону. Здавалося б, тепер шлюзи відкриті, і законодавець, загрібши жар чужими «конституційними» руками, зможе швидко впоратися з тимчасовим вакуумом у мовному законодавстві.

Під час пікету Конституційного суду України, який тоді розглядав справу щодо конституційності «мовного закону Ківалова-Колесніченка». Київ, 17 листопада 2016 року.
Під час пікету Конституційного суду України, який тоді розглядав справу щодо конституційності «мовного закону Ківалова-Колесніченка». Київ, 17 листопада 2016 року.

Але вже пішов третій місяць, а в Україні діє, фактично, скасований закон. Місяць тому в статті я згадував випадок у київському кафе «Дрова», коли вже після скасування закону «Про засади державної мовної політики» юристи «Дров» підготували відповідь, посилаючись на нього. Я повернув документ і попросив підготувати іншу відповідь. Вже мовчу, що знову минули тижні, там «забули», але після чергового нагадування надіслали мені ту саму обурливу відповідь, навіть не змінивши дати.

Процитую уривки з цього «шедевру»: «Визначення засад державної мовної політики в Україні здійснюється також Законом України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 року, який у ст. 3 зазначає: «1. Кожен має право вільно визначати мову, яку вважає рідною, і вибирати мову спілкування, а також визнавати себе двомовним чи багатомовним і змінювати свої мовні уподобання. 2. Кожен незалежно від етнічного походження, національно-культурної самоідентифікації, місця проживання, релігійних переконань має право вільно користуватися будь-якою мовою у суспільному та приватному житті, вивчати і підтримувати будь-яку мову».

«Адміністрація закладу щиро дякує Вам за віддане відношення до української мови та пильність за роботою нашого персоналу. В той же час наша компанія не може дискримінувати своїх працівників лише за мовним бар’єром чи обмежувати їх право, що закріплене Конституцією України на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вони вільно обирають або на яку вільно погоджуються, тобто ми виконуємо найголовніший принцип Конституції України за яким усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. В свою чергу ми проведемо роз’яснювальні бесіди та надамо рекомендації щодо поширення обслуговування українською мовою».

Отже, замість безумовного виконання статті 10 Конституції України про «функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України» – «роз’яснювальні бесіди» в майбутньому.

В інших сферах також панує або керований хаос, або неповносправність влади. Наприклад, Спілка споживачів України недавно констатувала, що онлайн-крамниці продають 40% смартфонів без інструкцій експлуатації українською мовою, а в 20% смартфонів уся інформація була винятково іноземною мовою.

Регіональні мови

Стаття 7 скасованого закону, яка дозволяє застосовувати заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, на територіях, де проживають 10 відсотків і більше носіїв тих мов, продовжує діяти і в цій сфері, хоча сама норма про 10 відсотків скасована разом із законом. І таких адміністративних територій, де після липня 2012 року були ухвалені відповідні рішення, є десятки – області, райони, міста, селища, села.

Підтвердженням тези про дію спочилого в Бозі закону є голосування в Миколаївській обласній раді 12 квітня цього року, внаслідок якого депутати не спромоглися скасувати рішення облради від 7 вересня 2012 року №4 «Про реалізацію вимог Закону України «Про засади державної мовної політики» у Миколаївській області».

Або відповідь секретаря Одеської міської ради, в якій також кілька разів згадується скасований, але невмирущий закон «Про засади державної мовної політики».

Один відомий юрист у розмові зі мною висловив сумнів у нагальності ухвалення нового мовного закону. Мовляв, є Конституція України з 10-ю статтею, і цього зараз достатньо. Ці й інші приклади, наведені вище, показують, що новий закон потрібен якнайшвидше.

Пікетування Київської місьради на підтримку проекту рішення про застосування української мови у сфері обслуговування. Київ, 20 квітня 2017 року
Пікетування Київської місьради на підтримку проекту рішення про застосування української мови у сфері обслуговування. Київ, 20 квітня 2017 року

Українська держава

А що робить у зв’язку з цим Українська держава? По-перше, озброїлася новим органом – Директоратом державної мовної політики. По-друге, головні діючі особи української політики навчилися жонглювати правильною риторикою.

Директорат державної мовної політики діє вже майже півроку, але досі не спромігся бодай на роз’яснення – не таке, як обіцяють «Дрова» у відписці – а як діяти в публічній сфері, поки Верховна Рада заповнить вакуум у мовному законодавстві. Зате на їхньому офіційному сайті чи не більше інформації про книжки, ніж про мову. Дається взнаки, що новий гендиректор раніше очолювала міністерські управління бібліотек і книжок. Є на сторінці навіть інформація про рок-н-рол і Всесвітній день космонавтики і авіації.

Беззубість держави в мовному питанні може в якийсь момент сприяти масовій радикалізації. І чи не підхоплять тоді чимало українських громадян побажання Україні від польського українофіла Пшемислава Ліза Маркевича радикальної і насильницької, послідовної і безумовної українізації.

Мені здається, що більшість представників вищих ешелонів влади не усвідомлюють можливої радикалізації мовного питання. Про це свідчила незацікавленість президента України у скасуванні закону «Про засади державної мовної політики» до майбутніх президентських виборів. Непрямим підтвердженням стала також потрібна ініціатива про єдину помісну церкву, яка запізнилася на майже чотири роки, але буде використана з передвиборчою метою.

Учасники хресної ходи у столиці України (архівне фото)
Учасники хресної ходи у столиці України (архівне фото)

Не хотів би бути поганим пророком, але президент Петро Порошенко свій вибір між мовою і церквою, здається, зробив. Насправді треба й одне, й інше. Тому все менше сподівань, що найближчим часом Україна одержить новий закон про державну мову, поклавши край цьому законодавчому хаосові. З огляду на те, що я вважаю президента і політиків, які впливають на ухвалення важливих рішень у державі, повносправними, залишається висновок про керований хаос.

Позитивне

Десь на початку квітня 2018 року я помітив, що перші канали телебачення і радіо, без галасу і фанфар, почали накладати український переклад на російські синхрони.

Цей справжній прорив у мовній політиці держави з’явився з досить несподіваного боку і зроблений він під впливом рішення Конституційного суду України про скасування закону «Про засади державної мовної політики». Таких несподіванок в українській історії було чимало. І буде ще не одна.

Тарас Марусик – заступник голови Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя при Міністерстві культури України

Facebook Comments