Хтось пече «миколайчики», а ось Альона і Сергій Тученки вже подарували малечі анімаційну казочку про свято «Хмаринка», яку можна подивитися у YouTube. Мультфільми вони почали створювати для свого 3-річного синочка Максимка лише кілька місяців тому.

«Перші місяці життя синочка Максимка припали на бойові дії в нашому рідному місті, збіглися із захопленням бойовиками та визволенням. Ніколи не могли подумати, що на вулицях рідного міста побачимо танки, а у супермаркетах — порожні полиці. Не було ні світла, ні газу. Хліб (це були коржі) пекли на вогнищі на подвір’ї будинку. Бомбардування перечікували у підвалах. Лисичанськ визволяли важко», — згадують Альона й Сергій Тученки. Вони розповідають, яким святом стало для людей визволення міста, повернення до мирного життя.

«Напевно, саме тоді ми зрозуміли значення України й української мови для нас, а особливо для нашої дитини та її майбутнього, — діляться молоді батьки. — Максимко росте допитливим, щодня ставить сотні запитань. Та коли почали шукати пізнавальні мультфільми для сина українською мовою, виявилося, що їх дуже мало. Так виникла ідея створити власні. І перший сюжет був таким: тато намалював трактор, що віз цифри, які ми саме вивчали».

Далі був сюжет про добрих тварин, потім — про різні види транспорту, продемонстрували звуки сирени швидкої, пожежної машини, дзвінок трамвая, гуркіт поїзда та літака (Сергій Тученко до початку АТО працював у сєверодонецькому аеропорту). Одне слово, сюжети й казочки множилися.

Згодом об’єднали їх образом Хмаринки, яка їх розповідає дітям. Чому саме така казкарка?

«Це все від нашого прізвища, — сміються Альоша і Сергій. — Якщо його перекласти українською, вийде, що наш Максимко — хмаринка». А її візуальний образ намалювала мама. Альона зізнається, що мучилася довго, щоб вийшов гарним.

Чи не щодня, повернувшись із роботи (Альона економіст, а Сергій енергетик), батьки чаклують біля комп’ютера, освоюють нові програми. Максимко завжди поряд — йому цікаво, хоче допомагати. Він озвучив заставку, і тепер кожний мультик починається привітанням Максимка.

У Лисичанську нечасто почуєш українську. Та й свята Миколая у дитинстві Сергія й Альони не було. На Донбасі дітки чекають на Діда Мороза з подарунками. Та часи змінюються, і тепер уже й бабусі з дідусями долучаються до нових свят і традицій, вітають онуків з днем Святого Миколая, готують подаруночки.

«Треба було синочкові розповісти історію цього свята. Про чарівну ніч, про подарунки під подушкою для тих дітей, які добре поводяться. Так з’явився мультик про Святого Миколая і святкові традиції. Виклали все зрозумілою дітям мовою», — розповідають Альона й Сергій.

Максимко намагається поводитися добре, а Святому Миколаєві написав-намалював лист і замовив… автобус. А його батьки мріють побувати на Західній Україні, ближче ознайомитися з традиціями й попрактикувати українську мову, щоб казки Хмаринки звучали бездоганно.

Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»

Facebook Comments