Співавтор законопроекту “Про державну мову” Тарас Шамайда: “У Латвії мовний інспектор може підійти і поговорити з людиною, не викриваючи себе. Якщо та погано знає латиську — штраф”. Світлина з Фейсбук сторінки Тараса Шамайди

Ігор Шевчук, Gazeta.ua

— Звичайно, можна піти шляхом Білорусі. На час проголошення незалежності там 25 відсотків населення говорили білоруською мовою. Зараз, у незалежній державі — не більше 4 відсотків. Ще кілька років — і мова зникне. От в Ірландії домінує англійська, але це — острівна країна. Вона зберігатиме ідентичність і без рідної мови, — говорить координатор руху “Простір свободи” Тарас Шамайда.

Законопроект №5670 “Про державну мову” зареєстровано у Верховній Раді минулого тижня. Його можуть прийняти за 2–3 місяці. Шамайда — один із авторів. Закон зобов’язує використовувати українську мову в усіх сферах суспільного життя. У разі порушення стягуватимуть штраф. За виконанням будуть стежити мовні інспектори.

Коли почалася робота над законопроектом?

— Передісторія сягає 2012 року. Тоді прийняли закон Ківалова-Колесніченка (закон “Про основи державної мовної політики” зобов’язував використовувати та розвивати мову національних меншин, якщо кількість її носіїв у певному регіоні перевищує 10%. — ГПУ). Одразу почалися спроби прийняти альтернативний закон. Над цим працювали різні правники й мовники. Проекти реєстрували. Та за президентства Віктора Януковича та більшості Партії регіонів у Верховній Раді шансів на ухвалення не було.

2014 року ми хотіли повернутися до тих текстів. Але позиція влади була жорстка — закон розхитуватиме ситуацію. Приймемо його — і Путін нападе. Хоч на той час він уже напав. Минуло два роки — можемо констатувати, що в Україні просувається русифікація. Зволікання стає небезпечним. Трохи менше року тому різні громадські організації почали об’єднуватись, щоб працювати над новим мовним законом. Це підняли на державний рівень. Півроку тому створили Раду з впровадження української мови в усіх сферах суспільного життя при Міністерстві культури.

Скільки людей працювало над текстом?

— Близько сорока. Це мовознавці, лінгвісти, правники, представники органів влади та члени громадських ініціатив. Робочу групу очолив професор Володимир Василенко. Це найкращий фахівець із мовного права. Він розробляв закони ще в радянській Україні. За основу взяли текст, створений кілька років тому Оксаною Сироїд та Сергієм Головатим. Але його істотно переробили.

Чи можливе просування української мови без втручання держави?

— Якщо хтось підкаже кращий варіант, обов’язково розглянемо. Але ми всебічно вивчали питання. ­Дійшли ­висновку, що інших шляхів не існує. Зараз видавати будь-що українське невигідно. Навіть якщо хтось робитиме український контент, у нього мало шансів на успіх. Коли правила гри зміняться для всіх, проблем не буде.

Як бути з мовами національних меншин?

— Найближчими днями внесемо ще один законопроект — про їхні права. Однак це різні сфери, вони мають різну природу. Державна мова — це питання національної безпеки та єдності нації.

Наш закон дозволяє видавати часописи офіційними мовами Європейського Союзу без української версії. А це не тільки англійська чи французька. Це ще й польська, угорська та румунська. Тобто мови одних із найбільших національних меншин України. Іншими мовами можуть озвучувати програми на телебаченні. Але виключно для задоволення потреб нацменшин чи з освітньою метою. Уроки англійської, наприклад. Натомість зараз більшість телепередач російською — для основної української аудиторії.

Чи є подібні закони в Європі?

— Там державну мову оберігають набагато жорсткіше. У Франції штрафують за вживання на вивісках синонімів нефранцузького походження. У Латвії мовний інспектор може підійти і поговорити з людиною, не викриваючи себе. Якщо та погано знає латиську — штраф. Не можна влаштуватися на роботу без мовного сертифіката. Хочемо, щоб через два роки таке було і в Україні. Цього часу достатньо, щоб підтягнути свій мовний рівень. Іспити можна буде скласти безкоштовно.

Що передбачає проект закону “Про державну мову”?

— Державні службовці зобов’язані володіти українською мовою.

— Українська — єдина мова судочинства.

— У медицині, сфері послуг і торгівлі працівники ведуть документацію та звертаються до клієнтів українською.

— Географічні назви, назви вулиць пишуться на вказівниках українською мовою.

— Програмне забезпечення в держустановах повинно мати український інтерфейс.

— За державний кошт видають лише книжки українською.

— Українською проводять усі культурні заходи. Театральні вистави іноземними мовами супроводжуються субтитрами.

— Навчання у вищих навчальних закладах — тільки українською. Лише окремі предмети можна викладати офіційними мовами Європейського Союзу.

— У школах і дитсадках допустиме викладання мовами нацменшин.

— Друковані ЗМІ можуть виходити лише українською мовою або у двомовному форматі. У деяких випадках дозволено видавати офіційними мовами ЄС.

— Публічна неповага до мови прирівнюється до наруги над державною символікою.

— За порушення закону передбачений штраф від 3,4 тис. до 8,5 тис. грн.

Читати також:

Про проект Закону “Про Державну Мову” № 5670

Україні – Закон Про Державну Мову. Заява Громадськості З Приводу Законопроекту 5670

 

Facebook Comments