Фото: ukrainianlondon.co.uk

Авторові знаменитого “Щедрика” Миколі Леонтовичу не раз пропонували переїхати до Америки

“Колядка дзвонів” або “Carols of the Bells” є візитівкою різдвяних свят у багатьох країнах Європи та США. Але лише музикознавці знають, що це – переспів українського “Щедрика”, музику до якого написав Микола Леонтович. Як наша пісня стала найпопулярнішою різдвяною мелодією у світі?

Про історію “Щедрика” і трагічну долю його автора газета “Експрес” розпитувала Галину Луценко, старшого наукового співробітника Тульчинського краєзнавчого музею.

– Що нам відомо про композитора?

– Микола Леонтович з’явився на світ 13 грудня 1877 року в селі Монастирок (тепер це Вінницька область) у родині священика. Вчився у Шаргородському духовному училищі, згодом – у Кам’янець-Подільській духовній семінарії. Там його передусім вабили нотна грамота та хоровий спів. Микола любив пісню з дитинства, його мати знала багато народних пісень і майстерно їх виконувала.

У семінарії Леонтович починає записувати пісні, співає у хорі, наполегливо опановує гру на роялі та скрипці, вивчає музичну літературу. Після закінчення він відмовився від духовного сану. Кілька років працював викладачем співу, арифметики та географії у Чуківській двокласній школі на Поділлі.

1902-го Леонтович переїхав до Вiнницi, де влаштувався викладачем церковно-учительської школи. Як i в Чуковi, тут вiн створив учнiвський хор, керував духовим оркестром. Для хористiв обробляв народнi пiснi. Згодом склав іспит на звання регента церковних хорів у Петербурзькій придворній капелі.

У 1905 році став учителем єпархіального училища. На той час він уже видав дві збірки “Пісні з Поділля”.

– Коли Леонтович почав працювати над “Щедриком”? Де записав його слова?

– Одні музикознавці стверджують, що ця щедрівка була записана в селі Підлісне (Хмельницька область), звідки походила його дружина Клавдія Жолткевич. Нібито він поїхав у гості й там уперше почув цю щедрівку. Інші дослідники кажуть, що Леонтович записав текст щедрівки у Білоусівці (Тульчинський район).

Перший варіант “Щедрика” він почав створювати у 1902 – 1903 роках. Леонтович кілька разів переробляв та вдосконалював твір. А вперше “Щедрик” успішно виконав у 1916 році хор студентів Київського університету під керуванням Олександра Кошиця. Відтоді він і відомий широкій громадськості.

– Як “Щедрик” здобув популярність у світі?

– У березні 1919 року вже на той час республiканська капела Кошиця для репрезентації українського хорового мистецтва поїхала у турне по світу. Це був період Української Народної Республіки. Гастролювали вони понад 5,5 року, зокрема, в Мексиці та Америці. Після встановлення на території України радянської влади хор під керуванням Кошиця так і не повернувся на батьківщину.

Всюди, де виступала капела, її супроводжував неймовірний успіх – передусім завдяки обробкам Леонтовича. “Щедрик” був коронним номером протягом усього турне. До України доходили чутки про нечуваний успіх пісень Леонтовича. Йому теж запропонували переїхати до Америки, та він не погодився.

Відколи нашу щедрівку в Америці почали називати “Колядка дзвонів”?

– Автором англомовного тексту “Щедрика” став американець Пітер Вільховський, родина якого мала українське коріння. Мелодія “Щедрика” нагадувала йому передзвін, так і з’явилася “Carol of the Bells” – колядка, де йдеться про прихід Різдва. Уперше її виконав 1936 року в Нью-Йорку хор із 1600 виконавців. Увесь музичний світ визнав “Щедрик” однією з найкращих пісень ХХ століття. Сьогодні існує понад сто переспівів та інструментальних варіацій на тему “Щедрика”.

Зі смертю Миколи Леонтовича пов’язано багато таємниць. За радянських часів її подавали як нещасний випадок. Після відкриття архівів КДБ нібито випливло, що він потрапив до “чорного списку” ЧК і його вбив підісланий чекіст?

– Леонтович пішов із життя у ніч з 22 на 23 січня 1921-го ще зовсім молодим – на 44 році. Чому і як – є чимало версій. Але того трагічного дня до оселі батька, де був і Микола Леонтович, справді попросився переночувати чекіст Грищенко. Показав якийсь папірець, що він із відділу боротьби з бандитизмом. Коли всі сиділи за столом і вечеряли, між Миколою та гостем виникла суперечка щодо політики.

Грищенку постелили в одній із кімнат, де був диван. На нього ліг спати Леонтович. На світанку родина прокинулася від пострілів. Коли рідні увірвалися до кімнати, Микола стікав кров’ю. “Батьку, чому так темно? Дайте мені світла”, – це були його останні слова. Грищенко зв’язав тата Леонтовича, його сестер, дочку Галину, пограбував їх та й утік. Згодом його знайшли вбитим в іншому районі.

Ось така трагічна доля автора найвідомішої колядки світу.

 

Facebook Comments