Українська мова розвивалась незалежно від російської - історик
Написи у Софійському соборі розповідають історію української мови. Фото: tochka.net
Мова Київської Русі нагадувала сучасну українську.
“У часи Київської Русі писали церковнослов’янською мовою, а от розмовна дуже відрізнялася від неї. Говорили староукраїнською, яка звучанням була доволі близькою до сучасної української літературної мови. Це нагадує ситуацію з латинською мовою в Західній Європі, якою писали усі офіційні документи, а розмовляли старофранцузькою, старонімецькою. Люди говорили так, як їм було зручніше”, – розповів В’ячеслав Корнієнко, заступник генерального директора з наукової роботи Національного заповідника “Софія Київська”, доктор історичних наук, передає “Експрес“.
У радянські часи вважали, що українська, російська та білоруська мови сформувалися з однієї давної мови. Зараз знайшли докази, що мови формувалися та зростали незалежно одна від одної.
“Основне джерело такої інформації – написи на стінах Софійського собору, яких тут понад 7 тис. Власне, це приклади того, як розмовляли тисячу років тому. Також такі графіті збереглись у Кирилівській церкві, у храмі святого Михайла у Видубицькому монастирі, церкві Спаса на Берестові. Їх вишкрябували відвідувачі собору. І хоч автори написів намагалися дотримувати церковнослов’янського формуляру, на стіни потрапляли елементи розмовної мови.
Зокрема, у написах на стінах Софійського собору уже з XI ст. з’являються слова у давальному відмінку, тобто з закінченнями “ові”, “єві” – Петрові, Данилові тощо. Також вживаються слова у називному відмінку з закінченням “о” замість твердого знака, який характерний для церковнослов’янської мови. Зокрема, є запис про купівлю нової землі, що датується ХІ-ХІІ ст. Тут зазначено імена з абсолютно типовими для нас закінченнями, наприклад, Марко, Данило, Михалько, Степко, Петро. Скажімо, якби це було церковнослов’янською, то мало б писатись “Петр”, – повідомив історик.
Розмовну мову використовували князі. У ній існувала лайка.
“Популярними були прокльони, адже донині зберігся цікавий напис – таке собі побажання Кузьмі, який вкрав у когось м’ясо: “Щоб тобі ноги сплутало”. А деякі грамоти містили й нецензурні слова з трьох літер! Тож можемо припустити, що й князі знали такі словечка”, – каже Корнієнко.

У Києві княжої доби розмовною була українська мова. Це доводять давні графіті у столичному Софійському соборі. В основі цих написів – церковнослов’янська мова. Але писали їх люди, які не завжди добре володіли нею. Замість літературної мови вони вживали розмовну.

Джерело

Facebook Comments