Важко відбувається входження української влади і суспільства в конституційне поле України. Поки що владні структури ще не оперують поняттями конституції і зокрема Міністерство освіти і науки ніяк не хоче визнати, що 7-а стаття закону про освіту є неконституційною, бо це їхнє неповноцінне дитя, і задовольняючи амбіції часточок нації і підносячи нацменшини над нацією, руйнують націю, Україну. Про те, що 7-а стаття – пусте місце, стверджують такі очевидні твердження, що Захист і правова охорона, дія Конституції закладені в самій Конституції України: в статті 68-ій Конституції «Кожен зобов’язаний неухильно дотримуватися Конституції України» (без винятків). «Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності», 8-ій статті «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії»; в пункті 3. Рішення Конституційного Суду №10-рп/99 «Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим». Крім того, в статті 124 Конституції України беззаперечно стверджується «Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України». Найвищим непохитним ступенем захисту є стаття 156 10-ої статті Конституції про те, що Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Про мови нацменшин ніде не вказано, що держава забезпечує навчання мовами нацменшин, але вивчати мову дає можливість. Про неможливість іншого шляху стверджують 1-а, 2-а стаття Конституції про те, що, «Україна є унітарною державою» (єдиною) при єдиній державній мові в усіх сферах …». Крім того, стаття 171 Кодексу адміністративного судочинства вимагає «не застосовувати той закон, який не відповідає Конституції України». Як МОН, так і нацменшини посилаються на 53 статтю Конституції України, що «відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства». Отже , закону ще немає, тому нема на що посилатися. Є два терміни: навчання і вивчення рідної мови.

Пункт 2 Рішення Конституційного Суду України № 10 – рп/99, що «Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим» про те, що «у навчальному процесі мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова» не дає права навчатися рідною мовою нацменшинам в державних і комунальних закладах, а «через національні культурні товариства» право навчатися можна реалізувати. Вивчати рідну мову і не лише рідну , а будь-яку мову держава надає можливість (забезпечує). За 7-у статтю Закону про освіту: оскільки 7-а стаття (і це тільки стаття, але не закон як вказано в 53 статті) прийнята всупереч 8-ій і 10-ій, 1-ій і 2-ій статтям Конституції України, Рішенню Конституційного Суду України № 10-рп/99 в сув’язі з статтею 124 Конституції України, статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства; і накінець, 10-а статя, знаходячись в 1-ому розділі Конституції України, захищена 156 статтею Конституції України, а, отже, неможливо змінити (щоб змінити треба, щоб за зміну проголосувало 300 депутатів і затвердити зміни всеукраїнським референдумом) оте Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України» (ні в одній сфері не може діяти ніяка інша мова, бо «в усіх сферах» (винятків не вказано). Таким чином, 7-а стаття в усіх відношення, по всіх позиціях, як і скасований «закон Ка-Ка», (його треба було скасувати, бо ворожі сили «заворожили», одурманили невігласів, хохлів) неконституційна (проголосувало за неї 255 депутатів, за Конституцію 1996 року проголосували 315 депутатів) і не має найменшого права використовуватися і діяти і це знову стверджує і вимагає стаття 171 Кодексу адміністративного судочинства «не застосовувати той закон, який не відповідає Конституції України».

Отже, 7-а стаття закону про освіту – не існує, не діє і не може використовуватися ніде і ніким, і ніяким українським посадовцем, освітянином. Невігласи, байдужі космополіти і вороги України не враховуються. Чи є потреба українського суспільства в цій 7-ій недолугій статті, яка разом з відстроченням переведення іншомовних навчальних закладів в українськомовні несе з собою лише всі негативні суспільно- нищівні дії? Адже є майже готовий Проект закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який призначений діяти «в усіх сферах суспільного на всій території України». Треба прискорити його прийняття і відпаде потреба мізерних посадовців у мізерній 7-ій статті. І це дасть можливість елементарно утвердити єдину Україну, єдину націю, єдину державну мову, єдиний національний інформаційний простір, єдину українську православну церкву, єдину націоналістичну ідеологію, тоді буде народ наймудріший, найбагатший і непереможний.

Картинки по запросу подсолнухи

 

Facebook Comments