За 3,5 роки, впродовж яких Пилип Іллєнко очолює Державне агентство України з питань кіно, українці дізнались про себе одну дуже важливу річ: ми здатні знімати цікаве кіно!

Від 2-3 прем’єр на рік, які лишались здебільшого непоміченими пересічними глядачами, український кінематограф зробив гігантський стрибок до понад 50 стрічок у прокаті, й кількість не забарилася перерости в якість. У 2017 році «DZIDZIO Контрабас», «Сторожова Застава» та «Кіборги» по черзі встановлювали рекорди за касовими зборами та кількістю глядачів. Останні зненацька почали впізнавати в обличчя та запам’ятовувати імена не тільки акторів та режисерів, але й сценаристів. А знімальні групи, врешті-решт, отримали змогу працювати над українським кіно та реалізувати свій потенціал в Україні.

Наприкінці лютого кореспондент Гал-інфо зустрівся з Пилипом Юрійовичем в Держкіно, щоб підбити підсумки успішного року, поговорити про рік прийдешній, а також обговорити окремі концептуальні питання, як-от: розвиток певних жанрів (зокрема, патріотичне й дитяче кіно), мовне питання в кіно й тиск на голову Держкіно з боку різних незадоволених його діяльністю сторін.

Пане Пилипе, днями ви повернулися з 68-го Берлінського кінофестивалю. Як Україна була представлена на цьому знаменитому кінофорумі?

По-перше, Україна була представлена фільмом Марисі Нікітюк «Коли падають дерева». Стрічка брала участь у дуже престижній програмі «Панорама». Це не головний конкурс, у цій програмі не розігруються знамениті Ведмеді, але це друга за важливістю програма на форумі, в якій є шанс отримати приз глядацьких симпатій і ще кілька інших. (На момент нашої розмови ми ще не знаємо результатів). Цей фільм було створено у копродукції з Польщею і  Македонією, і я сподіваюся, що вже восени його зможуть побачити в кінотеатрах українські глядачі. Очікую, що після Берлінале стрічка буде запрошена на інші міжнародні кінофестивалі.

По-друге, ми провели цілу низку активностей на кіноринку та копродашкн-маркеті. На кіноринку в нас традиційно був стенд, який працював під гаслом «UkraineIsYourDestination», тобто «Україна – це ваш пункт призначення». Крім того, ми організували українську вечірку, а за підтримки фонду Ігоря Янковського «Ініціатива заради майбутнього» провели бізнес-ланч на копродакшн-маркеті.

2017 рік без перебільшення став історичним і проривним для українського кінематографа. Які чинники, крім фінансування, забезпечили успіх?

Насамперед,  звичайно, фінансування. По-друге, це системні заходи, спрямовані на очищення інформаційного простору, на його деокупацію від російського продукту. Очищення простору вивільнило наш технічний, фінансовий і творчий ресурси. По-третє, це зростання  потенціалу самої кіноіндустрії. Зрештою, це активні дії, спрямовані на популяризацію українського кіно, на формування бренду національного кіно як в Україні, так і закордоном.

А чого, на ваш погляд, забракло? Що протягом року не вдалося зробити?

Не вдалося завершити процес, пов’язаний з реформування галузі. Верховна Рада досі не ухвалила закон про внесення змін до бюджетного кодексу, й це не дозволяє повністю імплементувати чинні положення «Закону про державну підтримку кінематографії в Україні». На жаль, це також трішки гальмує процес запровадження підзаконних актів, які ухвалюються на реалізацію цього закону.

Який бюджет має Держкіно в 2018 році й на що передбачені кошти?

Загальна сума, передбачена на підтримку кіно, складає трішки більше 505 млн гривень. Але треба сказати, що з цієї суми будемо не лише фінансувати виробництво фільмів, але й проводити різного роду кінозаходи, підтримувати Центр Довженка, Національну спілку кінематографістів.

Під виробництвом фільмів маєте на увазі повнометражні й короткометражні стрічки, чи також серіали? Відомо, що наразі держава не фінансує створення багатосерійних фільмів, але ви неодноразово казали, що маєте це у планах. Адже серіали також є важливим елементом, що формує національний культурний простір.

Та сума коштів, яку нам виділено цього року, на жаль, не дозволяє нам розглядати підтримку телесеріалів. Цих коштів вистачить на завершення стрічок, які вже перебувають у процесі виробництва, а також частково – на запуск фільмів, що є переможцями попередніх конкурсних відборів Держкіно.

Які прем’єри 2018 року мають стати найуспішнішими? Чи варто очікувати повторення касового успіху, який мали «Кіборги», «Сторожова Застава», «DZIDZIO Контрабас»?

Гадаю, що таких прем’єр буде багато. Не хочу когось виокремлювати – подивимося, що стане більшою подією, а що – меншою. Загалом, я порахував, що відбудеться близько півсотні прем’єр українських фільмів. Це, безперечно, дозволить продовжити роботу з формування аудиторії українського кіно.

Ви задоволені жанровим розмаїттям? Чи можна стверджувати, що ми вже маємо повноцінну та різнопланову кінематографію?

Жанрове розмаїття надзвичайне. Всередині кожного жанру є свої напрямки… Звичайно, є речі, які ще залишаються поза увагою в українському кіно, але ми намагаємося підтримувати різні жанри – і драму, й комедію, й більш специфічні жанри. Наприклад, зараз ми підтримуємо кілька мюзиклів, фільми для дитячої аудиторії, фільми жахів… Зрештою, не забуваємо й про фестивальне артхаусне кіно, яке займає свою важливу нішу, про анімацію, про документалістику. Ми сповідуємо комплексний підхід, бо я переконаний, що повноцінна кінематографія не може відбуватися в якомусь одному жанрі. Не можна створювати кінематограф, який продукує тільки комедії –  попри те, що тільки комедії зараз теоретично можуть окупитися в прокаті.

Тільки комедії?

Так, реально окупитися зараз може лише малобюджетна комедія.

Тобто такі фільми, як «Кіборги», які коштували майже 50 млн гривень, навіть теоретично окупитись не можуть? («Кіборги» зібрали майже 23 млн гривень; «Сторожова Застава», яка коштувала 40 млн гривень, зібрала більше 19 млн гривень – С.С.).

Український ринок настільки маленький, що він не може зібрати такі кошти. Щоб окупити в українському прокаті фільм бюджетом в 50 млн гривень, треба зібрати близько 200 млн гривень. А це не може собі дозволити в Україні навіть американський блокбастер.

Продовжуючи говорити про жанри, згадаймо дитяче кіно. Важливо, щоб з’являлися якісні фільми для дитячої та юнацької аудиторії. Чи виступає Держкіно із замовленням таких фільмів?

Формально ми називаємо це дитячим кіно, хоча з точки зору ринку це кіно для сімейного перегляду, тому що діти самі не ходять в кінотеатри. Діти ходять з батьками, і саме батьки приймають рішення про перегляд того чи іншого фільму, вирішують витратити на це кошти. Отже, так звані дитячі фільми мають бути цікавими й батькам. Яскравим класичним прикладом кіно для сімейного перегляду є «Сам удома». Ми справді зараз підтримуємо кілька фільмів, які обіцяють стати різдвяними фільмами для українського сімейного перегляду. І це надзвичайно важливо, тому що в нас має бути власний продукт у цьому жанрі.

Facebook Comments