IMG_2737

12 травня 2016 року в рамках мирного пікету Всеукраїнського об’єднання «Рух захисту української мови», біля стін Верховної Ради України, було проведено соціологічне опитування респондентів на тему «Розуміння громадянами сучасних загроз для української мови». В блоці опитувальника було наведено 4 ключові питання.

Гіпотеза дослідження. Українцям не байдужі питання стосовно загроз для української мови.

  1. Чи існують на вашу думку, на цей момент, серйозні загрози для існування та подальшого розвитку української мови?
  2. Які саме загрози для української мови, ви для себе виокремлюєте?
  3. Ваше ставлення до проекту закону України, щодо надання 75% ефірного часу, на радіо та телебаченні українському контенту?
  4. На вашу думку, чи є наразі потреба в сильних громадських організаціях, які будуть діяти в напрямку захисту та розвитку української мови?

Підчас дослідження було опитано 70 респондентів, що є досить значною вибіркою для подібних заходів. В результаті опитування були визначені основні вектори поглядів громадян з цього питання.

Перше питання. Переважна більшість опитаних, а саме, 65 осіб визнали, що загрози для української мови існують і на них непотрібно закривати очі, також респондентами було наголошено, що для протистояння цим загрозам і влада, і громадськість повинні об’єднатись і випрацювати спільну модель взаємодії. Лише 5 респондентів заявили, що не цікавляться цим питанням, або не вважають, що подібні загрози існують.

Друге питання. Респонденти зазначили кілька загроз, що на їх думку є найбільш гострими на даному етапі.

41 респондент наголосив, що основною загрозою для розвитку української мови, є повзуча русифікація, яка поширюється та набирає обертів у зв’язку з агресією РФ на Сході та Півдні України, що в свою чергу призводить до засилля ворожих агентів впливу.

32 респонденти вказали, що важливою загрозою є непродумана державна політика в даній сфері, особливо з боку Верховної Ради, та неефективність роботи органів, які відповідають за вирішення подібних питань. Тобто на думку респондентів, можна говорити про бездіяльність держави в даній царині.

30 респондентів наголосили на бездіяльності суто Адміністрації Президента, як основного неформального куратора проблем, пов’язаних з мовною сферою в нашій державі.

27 респондентів зазначили, що основною проблемою є значні недоліки в роботі Міністерства Інформації, яке, по суті, жодним чином не впливає на несанкціоноване поширення російськомовного контенту на території України.

25 респондентів вказали, як вагому загрозу, низький рівень національної самосвідомості багатьох українців, які ніяким чином не підтримують розвиток української мови.

Третє питання.  57 респондентів підтримали проект Закону України № 3822, та навіть наголосили на необхідності збільшити дану квоту. Тобто опитані громадяни переважною більшістю підтримали подібну ініціативу.

Четверте питання.  55 респондентів наголосили на значній необхідності в існуванні та ефективній роботі подібних організацій. Особливо зараз, коли Україна знаходиться, фактично в стані війни з РФ. А тому необхідно всіма силами та наявними ресурсами підтримувати діяльність проукраїнських організацій, що сприяють духовному розвитку українського народу, та становленню його національної свідомості. І долучатись до цих організацій повинна якомога більша кількість свідомих українців, що не мають чекати милості від когось, а самі мають взяти відповідальність за те, що відбувається.

Висновок дослідження.

Під час опитування наведена спочатку гіпотеза, була повністю підтверджена. І абсолютна більшість опитаних виявили жвавий інтерес до сучасних проблем, що постали перед нашою державою в сфері розвитку української мови.

Дослідження проводили:

Основний модератор: Чекригін Тарас.

Допоміжні модератори: Наумчук Тетяна, Храновський Павло.

 

Facebook Comments